О Спасе. Теория

Тяма. Бриль. Ряднинка.

- Діду, а от як ви знаєте що, як і коли в лісі відбувається? Коли ми йдемо по трави, чи то по справах, а ви кажете, давай посидім, почекаем, нехай пройдуть. Тільки нікого не видно, ніхто не йде, а потім ви кажете – все, можна йти, пройшли. Як ви то знаєте? Нічого не видно, тілько рідко бува чути що хтось йде, біжить чи ломиться.

- Тебе мабуть звуть Шотаяк. Але гаразд, то важливе питання, важко розповісти про це, я спробую. Розповідь буде тривалою та не простою, хоча наприкінці вийде так, що нічого важкого та складного немає.
От дивись, як у Вкраїні кажуть на дурня або телепня? Чув таке: «тямки нема»?

- Так, авжеж.

- О! А шо воно за тямка така? Люди кажуть «тямущій»…так то який? А такий що має розум та кмітливість. Але є й по нашому, по характерницьки. То де вона та Тяма і як воно коли їй нема?
А по нашому так. Коли мозок людини працює, він випромінює, тобто світиться. Теє світло мозку відрізняється та відокремлюється від світла тіла. Навіть можна казати, що світло тіла воно засмічене почуттями. Чуття – це здібність людини щось сприймати взагалі. Відчуття – це сприйняття тіла: зір, дотик, смак, нюх, слух. А ось почуття, це сприйняття , скажімо так, душі, це те, що грекі звуть ємоціями. Так от, Тяма світить або жовтим, як Сонце, або синім, як Воля, або ніяким. Є декілька народів, у яких жовтий та синій кольори звуть однаковим словом, також це відображено на прапорі України. Тобто Тяма або природніх кольорів, або прозора й не засмічена почуттями.
От зараз нас і цікавить коли Тяма ніяка, а ніяка вона, якщо в ній тиша. Це її природній стан та в ньму вона має цікаву й корисну для нас здатність – відображувати стан речей до яких торкається наша свідомість за допомогою уваги.
А коли Тями нема, то немає никого світла, навіть того що ніяке. Тобто немає навить прозорої оболонки навкруги голови, про що й казали, воно не тямуще, бо тямки нема. Так і кажемо, в побутовому сенсі кмітливості – тямка, а по наших справах – Тяма.
-Зрозуміло. Діду, а скажіть, теє світло, теж саме що й на образах малюють?
-Так, це воно. Раніше воно як було… багато людей мали здатність теє світло бачити. Приходить ото волхв, щось провіщає, промову якусь промовляє, дивляться люди, а Тями то й нема! То гнали такого волхва брудним віником, якщо не киями.
Тепер майже ніхто не бачить таких речей, тому приходить поп, який від слова «жерти» жрець, а не від слова «зреть», Тями нема, але воно ж «свйащеннік», ручку йому цілувати треба. Тому й вибили в народі теє бачення, бо ніякий ватажок, волхв, князь та каган не можливий був, якщо не бачили на ньому ознаків кмітливості та тямущості.
Та й то, як навіть і є та ознака, це тільки означає що є здатність, що людина придатна до якогось діла та роботи. Ще тре вміти користуватись цим, а ото вже велика наука, частина всієї науки Спасу.
Вміння користуватись Тямою складалися з такого: вміння тримати Тяму банею, тобто шатром, або куполом, накриваючи простір навколо себе, тримати її ряднинкою, простеленою по землі, відчуваючи будь який рух або робити, такий собі, хоботок, чи то й два, аби торкатися речей на відстані, розуміючи у якому стані вони знаходяться.
Та й цей список дуже приблизний, бо як розумієш шо й до чого, коли та як, то сам починаєш собі видумувати способи користування Тямою, виходячи з власного розуміння та досвіду. Але з початку цей досвід та розуміння повинно отримати.