О Спасе. Теория
Характерства та характерництво.
- Информация о материале
- Создано: 29 декабря 2016
- Просмотров: 6179
Ця книга небезпечна, покладіть назад, воно вам не потрібне.
Я попередив!
У цій книжці я не маю наміру переказувати міфи та легенди про здібності характерників, для цього є відповідні книги.
Задум книги полягає у поступовому та покроковому засвоєнні принципів, так званої, «магічної свідомості», способів досягнення «Станів свідомості» та методів впливу, впершу чергу, на себе і, вже в другу чергу, на іншіх людей та події.
Чому книга про характерства, а не про характерництво? То не є гра слів, то велика різниця та розуміння цієї різниці, бо «характерствуючий» не завжди є характерником.
Бути характерником та розумітися на характерствах, не одне й те. Це треба пам’ятати, тому що перевірити, чи є людина характерником дуже просто. Поки що я не бачив живцем жодного характерника, навіть серед тих, хто так себе називав. Тим більше, що люди які дійсно були ними, так себе самі не звали, казали – «я дещо вмію».
Речі, які «дещо вміли», як раз й звалися «характерствами» або ж «хитрощами», то й була «Хитра наука», а ми будемо вивчати деякі її складові частини, що лишилися нам у плині часу від предків та пращурів з багатьма сучасними дослідженнями, на цей час вже дуже багатьох людей.
Почнем.
Починалося усе зі слів діда або того, хто навчав, й ці слова наведені у книзі Анатолія Максимовича Скульського:
«Людина - це Боже стебло, вкрите трьома шарами кори, це - Срібна людина, Даж і Малка. З цим людина народжується. Десь років в 12-15 стебло викидає гілки, на які сідають Божі птахи, числом до шести.
Звідки вони беруться?
Може Бог дає, а може від родичів приходять, а звуть іх: Сак, Вол, Кален, Хор, Тар та Швак.
Над всім цим знаходиться Рід.»
Дійсно, у рамках нашого навчання-дослідження саме з цьго й починається.
Поступово просуваючись вперед у у змінюванні свого сприйняття світу ми підійдемо до розуміння цієї цитати. З точки зору питання – а навіщщо це мені потрібно, що я з цим зможу робити, та як саме це все саме мені може бути корисне, та чи може взагалі.
- Немає ніякої абсолютної Істини – сказав Майстр
- Чи є ця Истина абсолютною? – запитав Учень