Основа интуиции.

   Основа человеческой интуиции - выявление скрытых от сознания и осознаваемости свойств окружающей среды. Скрытые, в данном случае, чаще подпороговые.

    Основа выявления скрытых признаков – управление вниманием и синестезия (совмещение-соединение) внимания с ощущениями, в узком смысле, со всеми каналами восприятия – в широком.

    Т.е. состояние ощущения внимания и вниманием как некоей "конечностью", "ладошкой".

    Снижение важности явно видимого и уравнивание в важности неявно регистрируемого достигается методами так называемой остановки внутреннего диалога, если коротко, так как ОВД - целый спектр внутренних явлений.

    Т.е. мы придаем важное значение тому. что чувствуем, но не можем сказать словами.

    Восприятие паранормальных явлений, как неких потусторонних, эзотерических и проч. в таком духе, перечеркивает доступ к освоению, социализации и эффективному применению психлогического опыта многих тысячелетий.

    Т.е. пока эзотерический опыт не социализирован, это достояние отдельных личностей, зачастую маргинальных

    Простая вербальная(словесная) перемена парадигмы в приставке –пара- от «паранормальный», как «тот, что существует, происходит рядом» позволяет пересматривать отношение к этому опыту, тогда пара-нормальное восприятие или воздействие переходит из разряда ненаучной мистификации, в разряд изучения явлений, пока что не доказанных или пока не воспринимаемых напрямую.

    Т.е. просто сказать себе "есть многое на свете, друг Горацио, что и не снилось нашим британским ученым"

    Направив свое внимание на нэвымовнэ, мы творим пара-ллельную(линия идущая рядом с другой) реальность.

    Но есть и плохая новость. Если в горизонте событий внешнего мира отсутствует показатель, что решения принятые на основе дополнительного канала восприятия верны или что ваше воздействие через параллельную реальность что то дает в этой реальности - вы точно заняты какой то фигней.

Это как корпускулярно-волновой дуализм природы:

- а магия точно есть?

- есть конечно! но это не точно...

Характер, характерник та character-мольфа.

У деяких джерелах згадують жовнірів, що мали при собі так званий «характер» - папірець із замовлянням від зброї, холодної або вогнепальної.

Інколи то був не папірець, а металевий предмет з вибитими знаками. Як ми вже знаємо, такий предмет називався "терафім" або "талісман", а в Галичині - мольфа.

  Щодо папірців із замовляннями, маємо таку легенду: коли козак йшов на війну, то звертавсь то бабці або діда, які дещо вміли, із проханням зробити замовляння до невразливості або від зброї. Перевіряли те замовляння так, прив’язували під крило півню той папірець та з 50 кроків стріляли з рушниці. Якщо півень лишався живим – мольфа працює.

  Тільки за межами Галичина ту мольфу звали «характер», а невразливу людину – «характерником», тобто тим, хто мав «характер». Але не характер, як купу психологічних рис особистості – а саме, як знаки на папірі або у металі.

Але чому той знак називали "характер"? А тому що в українській мові стрічається багато слів подібних до европейських мов.

То яке ж то слово? Чому «характер»? Тому що з латини або грецької або англійської «знак» - а ми вже знаемо, що характерний жовнір носив при собі знак, окрім «sing» або «symbol» - ще й «character».

Й тут усе збігається в одне.

Значення "character"

1. характер, темперамент, норов 
2. особистість, фігура 
3. герой; тип; роль, діюча особа, персонаж 
4. якість, характер; характерна риса, ознака 
5. письмова рекомендація, характеристика 
6. літера, іероглиф; цифра; знак, символ 
7. полігр.літера 
8. полігр.гарнітура 

Этимологія

Походить від др.-греч. χαρακτήρ «риса, знак, прикмета» (першонач. «чеканщик»^?), из χαράσσω «царапаю, відмічаю, роблю клеймо». В деяких европейських мовах слово запозич. через лат. character. Англ. character — с XIV ст, запозичене. через ст.-франц. caractere

Особливо цікаве значення - царапаю, відмічаю, ставлю клеймо - у відношенні до чеканення, що має безпосереднє відношення до мольфи.

Й дещо подібне до мольфи-характеру - янтри.

https://ru.wiktionary.org/wiki/character

Пошук місця де Совість дає свій сигнал та напружується Жива.

Сім питаннь, відповіді на які маркують гарний тренінг.

Сім питаннь, відповіді на які маркують гарний тренінг.

Будь-яке навчання має відповісти на три запитання:

1. Що будемо робити, тобто чого навчатися.
2. Як ми це будемо робити
3. Та головне питання -  Навіщо це робити.

 Тренінг який відповідає на питання "що  робити?"  вже добрий, бо дає відповіді тим, хто вже щось знає. Але для новачків його єфективність нульова або з"явиться у майбутньому

 Хороший тренинг це такий, що відповідає на питання "що" робити та "як".

 Гарний тренінг це той, який відповідає на всі три запитання: Що? Як? Навіщо?

Найгірший плин тренінгу або семінару – сьогодні вам розповідають про свої регалії, досягнення , унікальність та єфективність – завтра розповідають, як добре вам все розповіли вчора.

 Щоб зрозуміти, як скористатися, чому навчали на тренінгу, потрібно розуміти наступне - воно відноситься до питання «навіщо?»

1. у якому стані я знаходжусь
2. чому САМЕ цей стан неефективний та в чому конкретно
3. яким чином можна це змінити та як навчитися способам зміни
4. що буде після втілення змін

На прикладі  бачення оболонок людини, поясню ці сім пунктів у наступній статті.

 А ви що думаєте о проголошеном? Подивіться відео будь-яких тренерів крізь цю призму – чи допомогла стаття вам щось зрозуміти або прийняти рішення?