Характер, характерник та character-мольфа.

У деяких джерелах згадують жовнірів, що мали при собі так званий «характер» - папірець із замовлянням від зброї, холодної або вогнепальної.

Інколи то був не папірець, а металевий предмет з вибитими знаками. Як ми вже знаємо, такий предмет називався "терафім" або "талісман", а в Галичині - мольфа.

  Щодо папірців із замовляннями, маємо таку легенду: коли козак йшов на війну, то звертавсь то бабці або діда, які дещо вміли, із проханням зробити замовляння до невразливості або від зброї. Перевіряли те замовляння так, прив’язували під крило півню той папірець та з 50 кроків стріляли з рушниці. Якщо півень лишався живим – мольфа працює.

  Тільки за межами Галичина ту мольфу звали «характер», а невразливу людину – «характерником», тобто тим, хто мав «характер». Але не характер, як купу психологічних рис особистості – а саме, як знаки на папірі або у металі.

Але чому той знак називали "характер"? А тому що в українській мові стрічається багато слів подібних до европейських мов.

То яке ж то слово? Чому «характер»? Тому що з латини або грецької або англійської «знак» - а ми вже знаемо, що характерний жовнір носив при собі знак, окрім «sing» або «symbol» - ще й «character».

Й тут усе збігається в одне.

Значення "character"

1. характер, темперамент, норов 
2. особистість, фігура 
3. герой; тип; роль, діюча особа, персонаж 
4. якість, характер; характерна риса, ознака 
5. письмова рекомендація, характеристика 
6. літера, іероглиф; цифра; знак, символ 
7. полігр.літера 
8. полігр.гарнітура 

Этимологія

Походить від др.-греч. χαρακτήρ «риса, знак, прикмета» (першонач. «чеканщик»^?), из χαράσσω «царапаю, відмічаю, роблю клеймо». В деяких европейських мовах слово запозич. через лат. character. Англ. character — с XIV ст, запозичене. через ст.-франц. caractere

Особливо цікаве значення - царапаю, відмічаю, ставлю клеймо - у відношенні до чеканення, що має безпосереднє відношення до мольфи.

Й дещо подібне до мольфи-характеру - янтри.

https://ru.wiktionary.org/wiki/character